Паризька кліматична угода: глобальний вимір і значення для України

Паризька кліматична угода: глобальний вимір і значення для України

21 грудня 2015 року під час 21-ї конференції сторін рамкової конвенції ООН зі зміни клімату в Парижі була прийнята нова міжнародна кліматична угода, що прийшла на зміну Кіотському протоколу. На 12-ти сторінках Угоди учасники пообіцяли якнайшвидше зменшити викиди вуглецю, а також зробити все можливе для обмеження глобального потепління на рівні +2°C до кінця ХХІ століття, а в ідеалі зростання температури у середньому не повинно перевищувати півтора градуса. Україна взяла на себе нові зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів, а це означає, що необхідно модернізувати виробництво і енергетичний сектор, які є найбільшими джерелами викидів парникових газів. Втім, критичне ставлення новообраного американського президента до Кліматичної угоди вже викликає занепокоєння світової спільноти. Чи може Угода перетворитись на декларацію гарних намірів, базованих на добрій волі учасників? Що принесе Паризька ініціатива Україні та які екологічні дивіденди може отримати наша держава?

Чим Паризька угода відрізняється від Кіотського протоколу?

У 2021 році Паризька угода замінить Кіотський протокол, який донедавна був єдиною міжнародною угодою, що запроваджувала екологічну дисципліну для розвинутих держав світу і зобов’язувалав останні скорочувати викиди парникових газів (далі - ПГ). Хоча Кіотський протокол мав юридичну силу міжнародної угоди і в тексті документу прописано різноманітні типи санкцій до країн-порушників, але на практиці санкції не застосовувались. Крім того, США, які виробляють 25% світових викидів ПГ, взагалі не ратифікували Кіотського протоколу, а Канада (2% світових викидів ПГ) офіційно вийшла з нього у 2012 р. Отже, як показав досвід, встановлення обмежень, санкцій або яких-небудь каральних заходів у подібних угодах не має сенсу. Перш за все, необхідно закладувати в основу принцип мотивації до виконанання та створювати належні умови. Тому розробники Паризької кліматичної угоди вирішили взагалі скасувати будь-які санкції, кожна країна самостійно визначатиме обсяги скорочення викидів ПГ та поступово їх виконуватиме. Саме відсутність покарань та гнучкість виконання зобов’язань зробили Угоду привабливою для більшості країн світу.

Найбільш дискусійним питанням Кіотського протоколу була міждержавна торгівля квотами за викиди ПГ, яку експерти справедливо називали “торгівля повітрям”. На сьогоднішній день, цей інструмент екологічної політики себе дискредитував, а в окремих державах, навіть, став підгрунтям для корупційних зловживань та різноманітних махінацій. Отже, торгівля квотами полягала вна тому, що кожна країна отримала дозвіл на певну кількість шкідливих викидів. Якщо державі вдавалось їх скоротити, то “неё використані викиди” можна було продати іншим країнам, які, відповідно, зробили більше викидів ПГ ніж відведено у квотах. Паризька кліматична угоду зробила революційний крок у цьому напрямку, анулювавши міждержавну торгівлю квотами. Насправді, торгівля квотами - це “bussiness as ussual” і не несе жодної користі для клімату планети.

Далі, якщо Кіотський протокол містив сталий список країн із їх фіксованими зобов’язаннями щодо скорочення або утримання на певному рівні викидів ПГ не залежно від зовнішніх та внутрішніх чинників (наприклад, стихійні лиха, економічна криза, військові операції тощо), то Паризька угода пропонує гнучкий підхід та перспективу переоцінки можливостей будь-якої країни щодо її внеску у скорочення викидів. Безсумнівно, запропонована гнучкість та індивідуальний підхід у визначенні зобов’язань в Угоді стала ще одним додатковим аргументом для її підписання.

Нарешті, найбільшим суперечливим елементом Кіотського протоколу або, точніше, повним абсурдом, було те, що країни, які сьогодні швидко розвиваються і, відповідно, є найбільшими руйнівниками озонового шару планети, зокрема, Китай та Індія, не мали жодних зобов'язань зі скорочення викидів і продовжували розвиватися без впровадження екологічних технологій. Натомість, Паризька угода передбачає, що всі країни-підписанти будуть скорочувати викиди ПГ нез алежно від економічного статутсу, рівня розвитку економік иі т.д.

Кліматична політика Трампа або Паризька кліматична угода під загрозою

Сьогодні новообраний американський президент демонструє готовність розвернути на 180 градусів енергетичну політику США, відмовившись від низки програм, ініційованих командою Барака Обами. Зокрема, Дональд Трамп пообіцяв своїм виборцям врятувати вугільну галузь країни, відкриваючи шахти та створюючи нові робочі місця, а також збільшити видобуток сланцевої нафти і газу. Більш того, американський лідер прагне повернути виробничі потужності з-за кордону, а це означає зростання потреб США в енергетичних ресурсах. Бажання повністю перезавантажити енергетичну політику країни прослідковується вже в перших робочих ініціативах. Так, нещодавно Д.Трамп запропонував закрити 17 програм, які фінансувались з федерального бюджету, в числі останніх, - 5 програм тісно пов’язаних з дослідженнями у сфері енергетики, зокрема, щодо зміни клімату, реалізації ініціатив з енергоефективності, дослідження у царині альтернативних джерел енергії тощо (Детальніше).

Під час передвиборчої компанії Трамп пообіцяв вийти з Паризької угоди у продовж перших 100 днів президенства і зосередитись на досягненні енергетичної незалежності і самодостатності Америки. Більш того, лідер республікаців пообіцяв припинити фінансування програм ООН, пов’язаних із глобальним потеплінням. Безсумнівно, радикальні зміни енергетичної політики Вашингтона ставлять під загрозу реалізацію принципів Паризької угоди та в цілому майбутнє альтернативної енергетики. Не секрет, що американські дослідницькі центри є лідерами за певними напрямками альтернативної енергетики, у разі зупинення/зменшення фінансування останніх, це загальмує загальносвітовий розвиток відновлювальної енергетики. Вихід США з Паризької кліматичної угоди, фактично, означатиме усунунняусунення від лобіювання на світовому рівні відновлювальної енергетики. Зокрема, американський лідер неодноразово підкреслював, що вітрова енергетика - це не вигідна форма виробництва енергії та дає низький економічний ефект, а сонячна енергетика, проекти якої окупаються в середньому за 30 років, ще не розвинута достатньою мірою для масового використання.

«Без керівної ролі США, безумовно, може утворитися вакуум. Доброю новиною може бути те, що вийти з Паризької угоди – набагато важче, ніж приєднатися до неї», - слушно підкреслив професор дослідницького інституту ім. Грантгама Самюель Фанкгаузер. (Детальніше)

Безумовно, жодна країна світу не може відмінити Паризьку кліматичну угоду, але якщо США вийдуть із неї або відмовляться від деяких внутрішніх заходів зі скорочення викидів ПГ, це нанесе кліматичній угоді непоправного удару.

Чи буде кліматична дипломатія трендом 2017 року для України?

За даними сайту ООН на сьогоднішній день Паризьку кліматичну угоду вже ратифікувало 127 країн світу зі 194 (Детальніше). Україна підписала Угоду 22 квітня 2016 року і ратифікувала її 14 липня того ж року.

Але необхідно підкреслити, що українська сторона вже має певні міжнародні зобов’язання щодо охорони навколишнього середовища. Важливість питання адаптації до змін клімату в Україні набула особливого значення в контексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, стаття 365 вказує, що співробітництво сторін охоплює питання розвитку та  імплементації  політики щодо змін клімату. Угода про асоціацію відкрила можливості для реформування та створення нових стандартів в енергетичній та екологічній політиці нашої держави. Зокрема, в документі зафіксовано 8 напрямків, що становлять найважливіші зобов’язання щодо охорони навколишнього середовища, серед них якість атмосферного повітря, якість води та управління водними ресурсами, управління відходами та ресурсами; охорона природи; промислове забруднення та техногенні загрози; зміна клімату та захист озонового шару; генетично модифіковані організми.

Власне, Угода про асоціацію України та ЄС і Паризька кліматична угода мають спільний знаменник, - зміна клімату та захист озонового шару. Отже, в рамках Угоди українська сторона зобов’язалась імплементувати положення Директиви ЄС №2003-87 про схему торгівлі викидами парникових газів (на внутршньому, тобто національному рівні), Регламенту ЄС №842-2006 про окремі фторовані парникові гази, а також Регламенту ЄС №2037-2000 про субстанції, що руйнують озоновий шар. Втім виконання взятих зобов’язань сьогодні виконується дуже повільно. Згідно моніторингу Українського центру європейської політики станом на 1.11.2016 р. в секторі “Довкілля” не виконано жодного зобов’язання, в процесі виконання - 6 ш, нажаль, 8 положень (серед них і зміна клімату та захист озонового шару), адаптація яких навіть не розпочиналась (Детальніше).

Паризька кліматична угода несе для України більш чіткі критерії зобов’язань перед світовою спільнотою. Отже, перш за все, Україна повинна сама визначити для себе зобов’язання по рівню викидів ПГ, а також переглядати їх кожні 5 років. Так, наша країна поставила на меті не перевищувати 60% викидів ПГ у 2030 році від рівня таких викидів у 1990 році, а також збільшити обсяг альтернативних джерел в енергетичному балансі.

В рамках Паризької угоди наша держава не має фінансових зобов’язань, але у майбутньому знадобляться видатки з держбюджету на підготовку звітної документації. На додачу, Україна повинна регулярно надавати інформацію про джерела антропогенних викидів та абсорбацію поглиначами парникових газів, а також інформацію, що потрібна для відслідковування прогресу в заявлених зобов’язаннях щодо зменшення викидів ПГ та певну кліматичну інформацію для проведення досліджень. Зокрема, перше глобальне підведення підсумків дії Кліматичної угоди планується зробити в 2023 році, а далі кожні 5 років буде проводитись конференція країн-підписантів.

Україна, приєднавшись до Паризької кліматичної угоди, має шанс отримати доступ до додаткової фінансової та технологічної допомоги. Розвинені країни мають намір виділяти щорічно не менше 100 мільярдів доларів країнам, що розвиваються на боротьбу з кліматичними змінами, починаючи з 2020 року, тобто по закінченню дії Кіотського протоколу. Але Паризька угода змінила правила. Якщо раніше, в рамках Кіотського протоколу, торгуючи квотами, наша держава в період 2009 - 2012 рр. залучила кошти в обсязі понад 1,2 млдр.євро на реалізацію екологічних проектів, то сьогодні Україні доведеться змінювати підхід і грати за новими правилами. Країна повинна запропонувати стратегічне бачення розв’язання проблеми, розробити конкретні проекти для скорочення викидів ПГ, виходячи з національних інтересів і економічної доцільності. Лише після виконання цих умов можна розраховувати на фінансову і технологічну підтримку в рамках Паризької кліматичної угоди.